Порядок встановлення інвалідності дитини





Дитина з інвалідністю - це:

▷ дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту (стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства");

▷ особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність (стаття 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні").

Причини інвалідності

Класифікація, що використовується комісією під час проведення медико-соціальної експертизи дітей, визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлені захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження.

Основними видами порушень функцій організму є:

  1. порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій);
  2. порушення мови і мовних функцій (усної та письмової, вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення та інше);
  3. порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості);
  4. порушення статодинамічної функції (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів);
  5. порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету;
  6. порушення, зумовлені фізичним каліцтвом (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, що призводить до зовнішньої потворності, аномальні отвори шлунково-кишкового, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тіла) (пункт 14 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 (далі - Порядок).

Куди звернутися

Інвалідність дітям встановлюється лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК).

Відповідно до пункту 3 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 (далі - Положення), такі комісії функціонують у закладах охорони здоров’я і мають розгалужену систему, до якої входять:

  • Центральна комісія Міністерства охорони здоров'я України (утворюється та функціонує за рішенням Міністерства охорони здоров'я України);
  • центральна комісія Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим;
  • центральні обласні комісії (утворюються за рішенням структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних держадміністрацій);
  • центральні міські у мм. Києві та Севастополі комісії (утворюються за рішенням Київської та Севастопольської міських держадміністрацій);
  • міські, районні, міжрайонні, районні в містах комісії (утворюються за рішенням керівника відповідного закладу охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров’я місцевих держадміністрацій).

До складу комісії входять голова, лікарі за спеціальностями, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог. У засіданнях комісії можуть брати участь представники органів соціального захисту населення, психолого-медико-педагогічних консультацій, а також у разі потреби - представники державної служби зайнятості, інших підприємств, установ та організацій (за згодою).

Організаційною формою роботи комісій є засідання. Періодичність проведення засідань комісії визначається її головою, але не рідше одного разу на місяць.

Лікарсько-консультативні комісії встановлюють:

  • категорію "дитина з інвалідністю" особам віком до 18 років. Підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” є помірна та середня міра втрати здоров’я, залежність від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду і здатність до самообслуговування;
  • категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров’я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування (пункт 21 Порядку).

Також, складають індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

ВАЖЛИВО!
Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини з інвалідністю, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.

Етапи встановлення інвалідності дитині

⇒ Звернутися до лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або закладу охорони здоров’я, в якому спостерігається дитина, та пройти повне медичне обстеження, необхідні дослідження та оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу та здійснити лікувальні й реабілітаційні заходи.

⇒ Отримати результати медичного обстеження та направлення лікаря на медико-соціальну експертизу.
⇒ За наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини, призначається медико-соціальне експертиза.

На розгляд ЛКК лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, подає такі документи:

  1. історію розвитку дитини за формою, встановленою Міністерством охорони здоров'я України;
  2. виписку з медичної карти стаціонарного хворого або консультаційного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров’я та науково-дослідних установах, визначених Міністерством охорони здоров'я України, з обґрунтуванням медичних показань для визнання дитини особою з інвалідністю із зазначенням згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров’я 10-го перегляду діагнозу та коду;
  3. план медичної реабілітації;
  4. документ, що засвідчує особу батьків дитини або її законних представників (пункт 4 Порядку).

⇒ Комісія проводить огляд хворої дитини та розглядає подані документи протягом семи робочих днів з дня їх надходження (пункт 6 Порядку). Датою встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” вважається день надходження до комісії документів.

У разі коли дитина, батьки або законні представники якої звертаються для встановлення категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”, не може бути присутньою на засіданні комісії за станом здоров’я, огляд її проводиться з виїздом на місце її проживання (перебування), у тому числі в спеціальних установах і закладах соціального захисту дітей, місцях позбавлення волі або в стаціонарі, в якому вона проходить лікування.

В окремих випадках, зокрема коли дитина, батьки або законні представники якої звертаються для встановлення категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”, проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості, члени комісії можуть прийняти рішення щодо встановлення інвалідності дитині на підставі поданих документів за згодою батьків дитини або її законних представників.

⇒ ЛКК в день проведення медико-соціальної експертизи готує медичний висновок щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» або щодо відмови в установленні категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» з відповідним обґрунтуванням та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

Дата повторного огляду зазначається у медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років. Повторний огляд дітей з інвалідністю раніше встановленого строку може бути проведений за заявою як батьків або законних представників дитини з інвалідністю, так і лікаря, який надає дитині первинну медичну допомогу, в разі зміни стану здоров’я і працездатності (пункт 9 Порядку).

⇒ ЛКК та заклади охорони здоров’я у триденний строк зобов’язані надіслати медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років до органу соціального захисту населення за місцем проживання матері (батька), усиновлювача, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Оскарження рішення ЛКК

▶ У разі незгоди з рішенням ЛКК дитина старша 15 років та/або її батьки чи законні представники мають право протягом місяця після надходження висновку ЛКК звернутися до центральної комісії Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, центральних обласних, центральних міських у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії) або до комісії, в якій дитині проводилася медико-соціальна експертиза, чи до Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, відповідного структурного підрозділу з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

▶ Рішення центральної комісії, в свою чергу, може бути оскаржене до центральної комісії Міністерства охорони здоров’я України.

▶ Рішення центральної комісії або ЛКК може бути оскаржене до суду.

Додаткові гарантії у випадку встановлення інвалідності:

  • Виплата державної соціальної допомоги.
  • Пільговий проїзд у громадському, залізничному, повітряному та річковому транспорті;
  • Безоплатне санітарно-курортне лікування;
  • Безоплатне забезпечення необхідним медичним обладнанням (засоби пересування, протезно-ортопедичні вироби тощо);
  • Безоплатне придбання медикаментів за рецептом лікаря у разі амбулаторного лікування;
  • Інші пільги та гарантії, у тому числі для матері/батька дитиниз інвалідністю:
  1. податкова соціальна пільга при сплаті податків з доходу у вигляді заробітної плати;
  2. можливість працювати за скороченим графіком роботи;
  3. додаткова відпустка;
  4. достроковий вихід на пенсію.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Українці, які опалюють своє житло дровами та вугіллям, отримають додаткову грошову виплату

Соціальна адаптація ветеранів та ветеранок війни та членів їхніх сімей.